Ідея розвитку Руху за здорову церкву виникла досить цікаво. Обговорюючи особливості розвитку Церкви деякі пастори церков ділилася особистим баченням як можна більш ефективно розвивати служіння. Проблеми, з якими потрібно справлятися помісним церквам неабияк, примушували пасторів з різних регіонів України, шукати відповіді на питання: «Якою Господь бачить Свою Церкву у 21 столітті?». Під час таких зустрічей стало зрозуміло, що необхідне зближення, потрібно ділитися досвідом і шукати методи як посилити служіння. Тоді було запропоновано провести ряд дискусій на актуальні теми практичного служіння в церкві. У 2007 році відбулося декілька таких зустрічей з пасторами церков на базі Ірпінської Біблійної церкви. Було порушено багато питань на які хотілося отримати відповіді. Ініціативу проявили не тільки служителі Києва, але й Луцька, Рівного, Львова, Херсона, Коростеня та інших міст України. Таким чином на перші зустрічі збиралося по 20-30 чоловік. Декілька християнських місій також виявили інтерес, і долучилися до дискусії. На одній із зустрічей відбулася дискусія з керівництвом ВСЦ ЄХБ щодо доцільності розвитку Руху за здорову церкву. Всі погоджувалися: церкви переживають непростий етап у своїй історії і є цілий перелік питань, над якими варто працювати. Було вирішено створити координаційний комітет в який увійшло 14 братів служителів. З того часу комітет провів три засідання і опрацював ряд організаційних питань щодо діяльності Руху за здорову церкву, а також брати обговорили та прияли положення про цілі та цінності Руху.
Аргументація розвитку Руху за здорову церкву
І. Необхідна переоцінка служіння в нових реаліях
Церква увійшла в новий етап свого служіння. Потенційно можливості для розвитку набагато більші ніж в радянські часи, але бачення служіння Церкви з боку служителів іноді обмежене і перспектива бачити далі не завжди захоплює служителів. Відповідальність за ввірене служіння тільки сьогодні - є певною безвідповідальністю перед новим поколінням. Як служителі церкви ми розуміємо, що Бог призначив нас саме в цей час для того, щоб діяти, аналізувати, змінюватися і змінювати. Це формує перспективу завтрашнього дня. І тому бачити, яким має бути розвиток євангельсько-баптиських церков в Україні у перспективі, залежить від особистої готовності кожного служителя долучитися до процесу переоцінки і перемін.
Жити в часи свободи і не втратити ефективності, впливати на світ – це покликання кожної помісної церкви. Як досягати цього?
Не варто витрачати сили заради просто зовнішніх перемін, необхідні глибинні духовні перетворення, які відчують євангельсько-баптиські церкви. Потрібні переміни, які приведуть до нового пробудження і посилення ролі церков ЄХБ в Україні.
ІІ. Необхідно залишатися відданими принципам Євангельського вчення
Досить важливе питання: як з часом не втратити основи? Наші попередники 100 років тому визнавали відомий принцип: «У головному – єдність, у другорядному – свобода, у всьому – любов». Це допомагало пасторам церков зберігати стосунки і розвивати служіння. І як відомо євангельська церква могла говорити своє слово навіть у непростих умовах початку 20 століття. У 21 століття ця теза має підтверджуватися постійно між тими, хто розуміє зміст головних речей і не хоче, щоб другорядні питання практики віри перетворилися на суперечливі доктрини в євангельських церквах. Адже здебільшого різність поглядів формується не в доктринальній площині, але в другорядних питаннях. Культурні, соціальні перетворення у суспільстві варто сприймати на належному рівні служителями. Але як цього досягнути? Питання залишається ще питанням.
ІІІ. Необхідно розвивати співпрацю між церквами
Міжцерковні стосунки потребують перегляду з огляду на діяльність різних євангельських об’єднань. В межах віросповідання ЄХБ ми вбачаємо можливість розвивати діалог по питаннях служіння з іншими союзами, асоціаціями, розуміючи, що є проблеми які сьогодні є актуальними для євангельсько-батиського руху в Україні загалом. Спілкування між нами може виявити наші спільні пріоритети для співпраці заради спасіння людей в Україні. Ми віримо, що добра воля, та прийняття один одного, може послужити зближенню представників євангельських церков і це відчує український народ. Ми не закликаємо до створення нових союзів, чи об’єднань. Мета Руху полягає не в поділені, вході або виході церков з існуючих об’єднань, але налагодженні діалогу і тісній співпраці задля поширення Царства Божого.
Ми не плануємо створення нового союзу чи асоціації церков, розуміючи, що створення нових структур не може сьогодні вирішити більш глобальні питання духовного життя християн в Україні. Зрозуміло, є певні проблемні питання у стосунках між церквами різних союзів на місцях. Але це право і відповідальність служителів розв’язувати такі проблеми локально. Ми вбачаємо необхідність перш за все вести діалог між служителями на всеукраїнському рівні, щоб разом Бог показував нам дорогу, якою потрібно йти далі.
Від цього, благословення отримає кожен пастор, а церкви будуть зростати і духовно і кількісно. Нам потрібен відвертий, серйозний діалог. І навіть якщо наші дискусії будуть гарячими, ми впевнені церкви від цього тільки придбають. Рух не повинен існувати заради Руху, але як допомога помісним церквам – і в цьому головна мета.
Ми не хотіли б розвивати Рух за здорову церкву в дусі критики і нетерпимості до інших. Те що потрібно було б стверджувати для нового покоління служителів - це відкритість та братерську єдність. Ми переконані, що пара церковні структури повинні базуватися на цих біблійних засадах. Щодо структур, сьогодні чути багато критики і ми всі в пошуках нових пропозицій. Відомо що системні перетворення завжди проходили непросто. Наша мета не розвалити, але зміцнити. І навіть якщо мова буде йти про певні зауваження варто сприймати їх як прагнення покращити і розвинути.
З огляду на суспільно-політичні, чи суспільно - релігійні процеси, багато служителів розуміють необхідність підтверджувати важливість стосунків в існуючих обєднаннях, визначитися у ставленні до інших євангельських об’єднань. Але у нових реаліях є місце змінам формату цих стосунків. Умови свободи дають можливість стояти ближче один до одного. Не потрібно розцінювати це як невірність і сепаратизм, скоріше приймати як пошук нових форм інтеграції служителів. Навіть якщо це не досконалі починання – про них варто говорити і практикувати.
Визнаючи автономію кожної церкви, ми віримо, що служителі все ж таки мають прагнути до спільності і єдності між собою. Це принцип Ісуса Христа для Своїх учнів. Ізольованість і амбіційність стають серйозною перешкодою розвитку ефективного служіння. Саме пастори церков покликані показати приклад духовної висоти через відкритість і інтеграцію в служінні.
ІV. Необхідна ефективна допомога для служителів церков
З біблійної точки зору, церкви покликані продовжувати впливати на суспільство.
Тактика «оборони» в часи свободи не типова для євангельських церков. Євангеліє в «окопах», перетворює церкву і сектантську групу, яка не відповідає на потреби суспільства. Така церква перестає розуміти сутність гострих питань суспільного життя, перестає сприймати культурні особливості, втрачає інтерес до процесів які переживає нація. Врешті решт, така віддаленість приводить до повної ізольованості. Місіонерський дух вгасає. Святість представляється як відокремленість, але без посвячення у служінні людям серед яких ми живемо. Це - анти євангельський підхід. З цієї причини існує серйозна загроза у церквах ЄХБ відмовитися і не використати час великих можливостей у свободі яку ми маємо. Зосередженість на собі позбавляє церкву будь-якого розвитку.
На жаль ця закономірність стала «нормою» життя деяких церков. За це в першу чергу відповідальність несуть служителі церков. Невміння, а іноді відверте небажання служителів працювати з молоддю, інтелігенцією, іншими соціальними категоріями заводить церкву у стан ізоляції. І це привід для відвертої розмови. Хотілося б щоб вона відбувалася на належному духовному рівні, коли можна не просто почути позиції, але просунутися далі намітивши серйозні кроки виходу церков із такого стану. У новоутворених церквах не завжди знаходиться бачення для росту і розвитку. Велика частина із них зупинилися на кількості 15 -20 членів і далі не зростає.
Нам необхідно акумулювати потенціал і допомогти тим служителям, які розчаровані і готові піти з служіння. Це не просте завдання, але воно на часі. На жаль, молоді служителі іноді не виявляють зацікавленості у тому, щоб розвиватися і мати духовну кваліфікацію.
Ми віримо, що Рух за здорову церкву має реагувати на ці питання відверто і на основі Святого Писання. У планах проведення круглих столів, лідерських семінарів та конференцій, де можливо більш детально зупинитися на цій проблематиці. Ділитися досвідом і практично допомогти церквам, які зупинилися – в цьому може бути кожен служитель якому не байдуже життя інших. Ми вважали б за доцільне створити ресурсну базу для розвитку ефективних служінь у різних напрямках. Долучати пасторів церков до наставництва та допомоги тим, кому це вкрай потрібно.
V. Служителі стоять перед викликом сучасності
Зважитися на реформи, погодитися на переміни – це не просте рішення. Але особливості часу вимагають від нас вчасного реагування і адекватного служіння нашому поколінню.
Нам потрібна не просто ще одна програма, чи проект. Ми розуміємо що не всяка активність є виконанням Божої волі. Наші духовні зусилля мають фокусуватися на головних пріоритетах.
Церква відповідає своєму призначенню тільки тоді, коли здатна залишатися в Його планах, незалежно від часу, економічних, політичних та культурних умов.
Щоб ефективною стала кожна помісна церква – в цьому мета Руху за здорову церкву. Відкритість, спілкування, допомога, пошук і послідовне впровадження відкритого Богом, допоможуть нам краще реалізувати Велике Доручення у 21 столітті.
пастор Валерій Антонюк,
виконавчий секретар ВСЦ ЄХБ
Немає коментарів:
Дописати коментар